top of page
  • Фото автораЯна Хоменко

Персоналії. Лесь Курбас

Оновлено: 8 бер. 2023 р.


20 лютого 2022 року в Київському Молодому театрі йшла вистава. Жодного вільного місця в глядацькій залі не залишилось, хоча в повітрі вже відчувалися напруження й тривога.

На одній зі стін я помітила чорно-білий портрет вродливого чоловіка, він мав стильну зачіску, вишуканий одяг, впевнений погляд і нагадував котрогось із голівудських акторів — зі світлини на своїх глядачів дивився Лесь Курбас, геніальний український режисер, він же засновник Молодого театру.

Блискуча вистава відволікла від тривожних думок, проте дорогою додому нам зустрілися БТРи майже в центрі столиці. 24 лютого почалася повномасштабна війна, а 25 лютого українці мали б відзначати річницю з дня народження Леся Курбаса. Геній народився 1887 року на Львівщині, його повне ім’я — Олександр-Зенон Степанович Курбас.

Крім того, що Лесь Курбас першорядний режисер, він також теоретик театру, драматург, публіцист і перекладач, представник Розстріляного відродження.

Нумо знайомитися з ним ближче.

📚

Лесь Курбас

Якби ви захотіли запросити Леся Курбаса на каву, щоб потеревенити про мистецтво, то навряд чи б він знайшов для цього вільну хвилинку. За своє життя, а точніше за 15 років праці, Лесь Курбас зробив для театру надзвичайно багато. Його внеску вистачило б на кілька генерацій режисерів.

Український театр просто не мав цього часу, покоління митців знищувалися, а вистави заборонялися цензурою. Тому Лесь Курбас стрімко розвивався, змінював стилі та експериментував, довівши українське театральне мистецтво до найвищого рівня.

📚

Якщо ви маєте звичку купувати і читати всю можливу літературу з цікавих вам тем, добувати новинки та рідкісні екземпляри книг, то в цьому ви схожі з Лесем Курбасом. За відсутності ґуґлу, його особиста бібліотека в харківському помешканні здавалася справжньою скарбницею. Книги лежали всюди: у шафах, на підвіконнях, на столах і навіть на підлозі. Курбас мав повнісінько літератури з філософії, драматургії, мистецтва та письменництва. Він не лише збирав книги, а й вивчав їх — така обізнаність дала змогу стати інфлуенсером мистецтва того часу. Лесь Курбас проводив семінари для акторів та письменників прямісінько в себе вдома. Можна уявити режисера і в прямому ефірі в zoom чи фб, як він захоплено розповідає про театр, відразу просить увімкнути камери, щоб бачити очі глядачів замість бездушних чорних квадратів…

📚

Разом із групою студентів-однодумців у 1917 році Курбас організував Молодий театр. Із самого початку режисер проголосив маніфест і заявив, що піде власною дорогою. Таким чином він чітко дав зрозуміти, що не збирається слугувати придатком російського театру, а націлений на “прямий поворот до Європи і до самих себе”.

📚

Сьогодні Лесь Курбас, певно б донатив на ЗСУ, так само, як задонатив першу касу з вистави Молодого театру в Національний фонд.

📚

Курбас — цілеспрямований і впертий. Він постійно організовував, створював, навчав та розвивав.

В 1922 році під його керівництвом з’являється мистецьке об’єднання “Березіль”, прямим завданням якого було здобути для України мистецьку суверенність на рівні з європейськими націями. Театральні вистави “Березоля” могли конкурувати і навіть перевершувати європейський театр, що підтверджували іноземні режисери.

Театр "Березіль"

І просто уявіть собі, що Лесь Курбас організував навколо себе сотні молодих ентузіастів, які працювали майже безоплатно: актори, режисери, маляри, техніки…Це був окремий мистецький світ зі своїми театральними студіями, підготовкою режисерів, власним журналом, українським театральним словником, першим театральним музеєм. Величезний пласт роботи виконувався майже без грошей і навіть без достатнього харчування, зі спротивом влади і часто хейтом від затурканих режимом громадян.

📚

Курбас не боявся називати речі своїми іменами, на офіційних диспутах він продовжував доносити ідею про те, що Україна має рухатися в напрямку Європи, а не росії, що наша культура є повноцінною та має власний шлях.

📚

Друзі згадують, що Лесь Курбас був “денді, чепурун за останньою модою”. Він пив біле сухе вино і закушував мигдалем підсмаженим з сіллю.

📚

Лесь Курбас підтримував тісний зв’язок з письменниками, мешкав з ними по сусідству в будинку “Слово” в Харкові. Його близьким другом та напарником у творчості став Микола Куліш. Вони — абсолютно різні особистості в повсякденному житті. Проте як режисер і драматург, разом створювали магію на сцені театру.

З Миколою Кулішем Курбас ставить свої найкращі вистави: “Народний Малахій”, “Мина Мазайло”, “Маклена Ґраса”. Перелякана партія то забороняє п’єси, то знову їх дозволяє, але з виправленнями. Влада роздратована успіхом “березольців” і правдивістю постановок. Лесь Курбас починає становити серйозну загрозу радянській ідеології і найуспішніші вистави отримують остаточну заборону.

📚

Курбасу пропонували “продатися”, заплямувати імена своїх друзів, створити партійний театр в дусі комуністичного ентузіазму, натомість ЦК партії обдарувала б його мішком орденів і заслуг перед державою. Фізично знищити митця легко, а от зламати його, змусити працювати на партію, всупереч своїм переконанням — це “найвища” ціль диктатури, в традиціях “1984” Орвелла. Та не на того напали. Курбас відповів, що труп селянки, який вже три дні лежить під його театром, не може бути підставою для ентузіазму. Він запевнив, що не зречеться своїх переконань. Зробив це свідомо, розуміючи всі наслідки такого рішення.

📚

Під час слідства режисеру знову пропонували зберегти життя, підписавши протоколи про його приналежність до уявної військової організації, яка нібито мала повалити радянську владу. Після тривалих “допитів” Лесь Курбас усе ж підписав протокол, в якому визнав себе контрреволюціонером. Він, як і тисячі українців, відправився до концтабору на Соловках. Навіть у засланні продовжував організовувати вистави, доки на нього не донесли.

3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох холоднокровно розстріляли видатних українських митців, письменників, діячів культури — Миколу Зерова, Валер'яна Підмогильного та багатьох інших... Леся Курбаса та Миколу Куліша застрелили однією кулею на двох.

📚

Всі сліди його творчості в Україні знищувалися. Через роки після вбивства митця, один із провідних акторів “Березоля”, якому режисер врятував життя під час слідства, випустив про Леся Курбаса книгу. Це стало можливим аж в Америці, англійською мовою.

Лише наприкінці 50-х Курбаса реабілітували посмертно. Його дружині, акторці Валентині Чистяковій, вдалося добитися для режисера скасування обвинувачень за кримінальні злочини. Вона так і не дізналася справжніх обставин смерті свого чоловіка, майже не давала жодних інтерв’ю про Курбаса, пояснивши згодом свої відмови важким психологічним станом та внутрішньою боротьбою з думками про самогубство.

📚

І наостанок актуальна цитата з есею Леся Курбаса, в якій він звертається до російських критиків:

“ …коли у вас іноді трапляється погана звичка протекційно похлопувати нас по плечу, так “бросьтє ето”. Є-бо в українському театрі приклади, до плеча яких вам не дістати…”

📚

Молодий театр в Києві вже працює і готує прем’єри, приходьте на вистави, знайдіть той самий портрет Леся Курбаса.


Дізнатися більше про будинок “Слово”, почитати спогади його мешканців про Леся Курбаса можна тут:

 

Джерела:

РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ: АНТОЛОГІЯ 1917 – 1933: ПОЕЗІЯ – ПРОЗА – ДРАМА – ЕСЕЙ. Юрій Лавріненко;



171 перегляд0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі
bottom of page