сонце стікає за комір
сонце стікає за комір розплавляє тіло обвиває петлею шию виливається лавою крізь скроні підступно заповзає у берці де ж ви, прохолодні...
сонце стікає за комір
Пташенята
Моя дівчинка
Якби я могла
Велике місто
Відбудуємо, нагодуємо та обіймемо
Вже ходжу по своїх думках без обережності
я житиму
До Всесвітнього дня поезії
Ходімо шукати весну!
Весна. Так ніби все спочатку
Я про тебе майже не згадую
Коли не хочеться додому
Я дякую, що щастя все ж таки було
Різдво одне...
Я чомусь перестала любити зиму
Подарунки бувають різними
Між рядків
Сиди й дивись
Живеш, наче так буде завжди