.jpeg)
Як гадаєш, що найважче для письменника в історії: початок, середина чи кінець?
Я думаю, що все й одразу. Але читач може ніколи не дістатись ні до середини, ні до кінця, якщо початок не затуманить навколишній світ і не затягне в новий. Тим паче, що ми з тобою належимо до прекрасного покоління з дофаміновою залежністю. Перепрацьовувати, щоб отримати бажане? Навіщо, якщо задоволення завжди поруч!
Уявімо себе авторами майбутніх бестселерів? Спочатку, ми маємо написати речення, яке б казало: «Гей, цей довгочит вартий того, щоб зрадити з ним соцмережам!».
Кваліфікованих порад в мене немає, хоч я і написала аж дві неопубліковані новели та чернетку роману. Але завдяки читацькому досвіду та вмінню гуглити я знайшла купу крутих ідей, які нам допоможуть в найважчий момент — коли ми будемо писати перші речення книги.
Поїхали?
1. Здивованка
Уяви собі початок історії, на яку очікують читачі та переверни його з ніг на голову. Замість повільного занурення у світ видай деталь, від якої вони скажуть: «Воу-воу, що тут відбувається?».
2. Настрій
Чітко окреслений настрій книги — містичний, гнітючий, жорстокий, жартівливий — занурює читачів у світ, як гангстер — без питань, вагань та згоди: «Тепер ти тут, поїхали». Початки можуть бути досить неквапливими та спокійними, якщо й історія цього вимагає. Або, як у Джоан Роулінг, обіцяти історію, добре приправленою гарним британським гумором.
3. Замальовка
Найчастіший запит сучасних читачів та найнаполегливіша порада редакторів: «Будь ласка, можна без кілометрових експозицій»? Та графоман всередині шепоче: «Йой, але ж як без розуміння світу?» або «Але ж в мене такий опис, такий опис!». Спробуй обдурити одразу всіх: почни з багатовимірної картинки з інформацією для всіх органів чуття. Змалюй читачеві, що він має бачити, чути, відчувати на дотик, які запахи та смаки сприймати.
4. Руханка
Візьми читачів в заручники та кинь їх в жерло історії, в пригоду, в халепу, в динамічну подію, з якої важко взяти й втекти. Історії, які починаються in medias res (з латинської — «в середині справи»), мають затримати читачів до сетингу та розкриття персонажів.
5. Переміна
Не жалій свого героя та покажи момент, де ти занурюєш його в холодну воду. Хай початок буде в самісінькому серці, в екшені всього сюжету. А точніше — в моменті, який змінює життя героїв. Для цього може знадобитись трохи більше, ніж одне речення, але у тебе будуть всі шанси заволодіти серцями читачів.
6. Стислість
А якщо почати одним дуже сильним і дуже коротким реченням? Обери рідкісну деталь історії, яка пробудить знаттєлюбність читачів, якщо це дозволяє історія. Або ж збий з пантелику, як це вдалось Курту Воннегуту..
7. Сум'яття
Збентежити, забаламутити, змусити ставити питання — ти можеш робити з читачем все, що завгодно! Зроби йому метафоричну рану, яку можна загоїти тільки дочитавши історію до кінця.
8. Загадка
Одразу познайом читачів із персонажами та сюжетом, але зроби це так, щоб виникла купа питань. Що це за місце? Чому вони там? Що вони роблять? Хто причетний до цього? Куди це все веде? Але обережно, не розтягни інтригу настільки, щоби читач загубився серед лабіринтів і знудився.
Інколи найпростішим способом досягнути такого ефекту може бути діалог, хоча це і досить суперечливий засіб — не всі його полюбляють. А як ти вважаєш?
9. Напруга
Початок може бути гарячим, й інколи це буквально так: стається аварія, вибух або пожежа. У трилерах та детективах щось жахливе відбувається вже на перших сторінках. Але можна піти далі та підвищити ставки з нормального до напруженого, або з напруженого до пекельного. Та памʼятай, що й напівзотлілий вогонь здатен обпекти (і так, це важче змалювати, але ж треба розвивати майстерність!).
10. Голос
Книги від першої особи часто приваблюють нас саме оповідачем. Його або її голос має бути виразним, привабливим, переконливим. Із перших слів читачі мають сформувати враження про героя та зацікавитись історією, яку він розкаже.
11. Великодники
Якщо у твоєму творі є величезне та важливе відсилання до іншого твору або будь-якого мему, то цілком легально показати це на самому початку, як це зробила сучасна шотландська письменниця Алі Сміт у романі «Осінь», де певну роль відіграє книга «Повість двох міст».
12. Довіра
Який би початок ти не обрав, у тебе, автора, має бути повне знання світу, про який пишеш. Я не кажу: знай свою історію, як Умберто Еко, або не пиши. Але у читачів має виникнути довіра до простору, часу та мови, тоді їм буде легко зануритись в історію. Якщо ж деталі незрозумілі, відсутні, нечіткі, це може завадити настільки, що ні цікавий сюжет, ні ідеальні персонажі не змусять читача затриматись.
13. Інверсія
Не знаєш як почати, почни погано, а потім зміни все. Пиши погано навмисно доти, доки ти не зрозумієш, в чому справа. Ось декілька прикладів жахливих початків — і так, їх написали не ноунейми — ці книжки купили та прочитали багато людей.
Видавець Боба Ділана теж був спантеличений цим потоком свідомості.
«Восени 1966 року ми мали видати «першу книгу» Боба Ділана. Інші видавці заздрили. «Ви продасте багато копій цього», — казали вони, насправді не знаючи, ЩО це, крім того, що ЦЕ було від Боба Ділана».
А Толкін? Камон, ми засинаємо вже на 5 слові!
І нагороду отримує — барабанний дріб — обурена Джеймс.
Інколи здається: гірше нема куди. Але хтось сказав: “Виклик прийнято!” і заснував цілий конкурс імені Едварда Булвера-Літтона, на честь автора найбільш висміюваного початку роману: «Це була темна й бурхлива ніч». Мета конкурсу — придумати жахливе перше речення до найгіршого ненаписаного роману. Непогане чтиво, щоб підняти самооцінку.
Тепер твоя черга! Залишай в коментарях перші речення свого майбутнього бестселера. А ще ділись улюбленими та поганими початками прочитаних книг.
Вйо писати!