top of page
20fb10_a9afa6c51cb246ba9cafd73c55806f00~

Київ

«Голосіїв Лесі Українки та Максима Рильського»

Марина Манченко


Я виросла у Голосієві і дуже його люблю. Це наче й дуже близько до центру Києва, але тут зовсім інша атмосфера. Через дорогу від мого дому – велике озеро, ліс, в якому можна гуляти годинами, стайні, теплиці, каскади ставків і ще багато чого цікавого.

Голосіїв, Деміївка та інші також мають довгу історію. Тут не лише проходила лінія оборони Києва чи було зведено Національний експоцентр України. Голосіїв ще й, на диво, літературне місце – саме тут вінчалась Леся Українка і жив Максим Рильський.

***


Церква Вознесіння Господнього – невеличка, не дуже примітна, повз яку я щодня ходила до ліцею. Хтось казав мені, що саме тут вінчалися Леся Українка та Климент Квітка, але для мене завжди було трохи міською легендою – не вірилося, що настільки історичні події могли відбуватися у церкві, куди ми ходили святити паски на Великдень. Але це правда. 

Церкву було побудовано частково на кошти пана Раузера, тодішнього директора Київського цукрорафінадного заводу на Деміївці (який тепер називається…? Так, ви вгадали, фабрика Roshen).

За роки церкву кілька разів перебудовували, додавали дзвіниці і, на жаль, також псевдоросійське оздоблення. На момент написання статті церква досі належить московському патріархату, хоч я дуже сподіваюсь на те, що це зміниться. Бо Церква Вознесіння Господнього – справжній символ стійкості. Вона є однією з небагатьох церков Києва, які за всі роки існування жодного разу не зачинялися, навіть у 1941 році. І так, саме тут 25 липня (7 серпня) 1907 року вінчались Леся Українка та Климент Квітка. 



7 серпня 1907 р. Київ

Київ, В[елико]-Подвальна, 32, кв. 11 138

25.VII.1907

Люба мамочко!

Справа скінчена — ми звінчались сьогодня,  в 1­й год[ині] дня. Знайшли такого попа, що сам порадив коротший спосіб, без оглашеній.  Хоч сяк, хоч так дивитись на сей обряд, то все можна сказати: «grâce à Dieu, c’est fini», I коли вже взагалі він мусів відбутись. Ми не запрошували нікого, крім конечних свідків, і з них одним був п[ан] Карпов, а решта Петро Васильєвич, Зоря і Максим Іванович. Я не кликала нікого з церкви до нас, бо думала, що К[льоні] краще скоріше перейти від урочистого до звичайного, бо таки страшно було за нього. Поки що він почувається нічого собі, хоча, звісно, втомлений попередньою турботою та й самою відправою (ми в далекій церкві вінчались). Ніхто з родичів К[льоні] не робив нам жадних трудностів і зайвих урочистостів, навпаки, в чому треба було — помагали, чого не треба було — до того не примушували.

Більше не пишу, бо теж втомлена і мушу чимсь таким зайнятись (хоч коректурою), щоб вернути собі рівновагу душевну. 

Цілую міцно тебе і всіх, Кльоня теж, а писати йому тепер не слід.

Твоя Леся

***


У дитинстві ми з подругами дуже любили кататися на ковзанах. Спускалися з нашої гори, всипаної більш сучасними будинками, переходили площу та виходили до озера, вкритого льодом. Лід рано-вранці розчищали лопатами хлопці з приватного сектора – того самого, де знаходиться дім-музей Максима Рильського. Мені тоді здавалося, що вони наче приходили з його часів, з часів Максима Рильського. Уявлялося, що й тоді діти розчищали озеро, щоб кататися на ковзанах, обривали виноград чи жбурляли одне в одного каштанами, а Максим Тадейович у той час працював у своєму кабінеті над збірками «Троянди й виноград», «Зимові записи», «Вечірні розмови» та, звісно ж, «Голосіївська осінь». 



Гості Рильського згадували, що і двоповерховий будинок Рильського в Голосієві, і будиночок в Ірпені завжди потопали у трояндах, заростях полуниці та яблуневих деревах – Максим Тадейович дуже любив садівництво.

Цей же будинок мав також чудову бібліотеку, вітальню з роялем, на якому Рильський часто акомпанував гостям та, звісно, кабінет автора. Зараз кімнати будинку стали залами музею, які містять кореспонденцію, нотатки, рукописи, книги з колекції Рильського та свідчення про його арешти радянською владою. 

Музей відчинено  і зараз, під час повномасштабного вторгнення. Тож раджу навідатись туди всім, хто хоче відчути справжню «Голосіївську осінь».


Фото:

1. Кирилий - Власна робота, CC BY-SA 4.0

2. С.В.Кульженко, 1888 - http://elib.nplu.org/object.html?id=585

3. Facebook-сторінка музею Максима Рильського 

Лист:

Леся Українка, Повне академічне зібрання творів, Том 14. Волинський національний університет імені Лесі Українки, Луцьк, 2021

Обирай,

тицяй, подорожуй разом з нами!

Тиць :)

bottom of page