Грудень: довгими зимовими вечорами...

Безкінечний зимовий вечір. Здається, він почався одразу після світанку. Якщо світанок взагалі був. Мабуть, був. Адже дорослі ходили на роботу і вже повернулися. Начебто і вечеря вже була, а спати ще ніхто не хоче. Палає вогонь у каміні. В глибокому фотелі бабуся з плетивом та спицями, які рухаються ніби самі по собі. На підлозі та на канапі - дітлахи, що туляться одне до одного під теплими коциками. Бабуся розповідає казку. Нову чи вже сотні разів розказану. Проте, її слухають, адже й у старій казці раптом можуть з’явитися несподівані повороти. Все залежить від того, хто розповідає.

Може, й нам варто зібратися в затишній напівтемряві, щоб розповісти одне одному найнеймовірніші історії, створені нами самими?