.jpeg)
Ви знаєте, як народжується Різдвяний Янгол? І головне, чому він народжується?
Тому що бринить все сильніше й сильніше щось дивне і яскраве всередині у немолодої вже жінки. Вона дивиться, як на моніторі її ноутбуку піксель за пікселем проступають ескізи щойно закінченого проєкту.
Вітальня, яку вона придумала, вийшла такою легкою, наповненою світлом та теплом, що хотілося зайти туди просто зараз. Вийняти зі скляних вітрин святковий посуд і накрити стіл, запалити свічки і прикрасити ялинку.
Точно, різдвяна ялинка так і проситься в цю кімнату! Ні, переривати зараз процес рендеру не варто. Може, трохи згодом вона й додасть туди різдвяний декор…
Але зараз уже забриніли і задзвеніли чарівні струни десь у грудях. До Різдва ще більше місяця, але Дух його вже залетів до її оселі. Це він грає на її струнах і наспівує тихенько…
Жінці так захотілося по-особливому прикрасити цього року оселю. Зробити щось яскраве та гарне. Бо для неї Різдво – це чудова творча пора. Цього разу не буде вона брати замовлень. Сама собі вона замовляє створити казку. І сама для себе стане чарівницею.
Проте, чарівницям теж треба трохи подумати, перш ніж приступати до справ. Вона чудово пам'ятає кожну з новорічних прикрас, що терпляче чекають свого часу у коробках, дбайливо перекладені папером. Вони різні – куплені, подаровані та зроблені власноруч. Дуже різні за стилями, технікою та матеріалами.
А отой дзвін всередині звучить все голосніше. Вона знає – тепер він звучатиме до самісінького Різдва, хіба що трохи буде сповільнюватись час від часу, щоб дати подумати. І вона думає – як об'єднати або з чого створити щось нове, аби вийшла гармонійна картина – казкова та радісна.
Дзень! Ні, це не струна обірвалася, це комп'ютер сповіщає про нове повідомлення.
"Радо запрошуємо Вас долучитися до благодійної акції…"
Поки вона читає, Дух Різдва дістає звідкись дзвіночки і щосили калатає ними, додаючи до струнних. Мелодія звучить по-іншому, а у жінки вже світяться очі. Тепер вона знає, з чого починати створювати різдвяну казку! Швидко пише відповідь і…
З найвищої полиці вона дістає коробку, яку називає своєю довгою шухлядою. Тут лежать недошиті іграшки, незакінчені прикраси. Чомусь так вийшло, але вони знають, що їх час обов'язково прийде.
Жінка остаточно перетворюється на чарівницю і дістає з коробки розкроєні деталі двох ляльок. Ні, це не прості ляльки. У них є крила! Це – майбутні янголи. Різдвяні Янголи.
У них така довга історія… Коли у жінки народилася донечка, вона задумала зробити іграшку-янгола. Їй категорично не подобалися інтер'єрні ляльки, які тільки й можуть, що непорушно стояти й милуватися самими собою. Створеними нею іграшками діти грають, обіймають їх уночі і діляться з ними своїми дитячими секретами.
Образ янгола придумувався так довго, що встигла народитися ще одна донечка. І тоді жінка зшила одразу двох – ніжного блакитного для старшої і сонячного жовтого для молодшої. А потім ще для племінників та племінниць, і ще для дітей друзів.
Вона не може їх продавати. Вона їх дарує. Адже чарівниці не продають свою магію… Вони віддають її тим, хто цього вартий.
Що ж крихітки, тепер і вас є кому подарувати. Такі самі чарівниці-майстрині вирішили об'єднати сили, щоб створити крилатих друзів, помічників та охоронців діткам, що намагаються перемогти страшну хворобу. Вони шитимуть та малюватимуть янголів, а потім передадуть їх у лікарню.
Чарівниця одягає окуляри, заселяє нитку у свою гостру чарівну паличку і бере до рук круглі детальки з блискучого атласу ванільного кольору. Це будуть голови. Вона навмисно вибрала цю тканину, хоч для тіла ляльок зазвичай беруть бежевий матовий трикотаж. Але ж це янголи, вони повинні світитися!
Стібок за стібком лягають на сяючу тканину, за кілька хвилин голівки набувають об'єму. А мелодія у грудях чарівниці вже не просто звучить, вона починає променитися! Чарівниця розуміє – її власне Різдво тепер теж буде сяяти, воно ж немарно починається саме з блиску янгольських обличь.
"Так, саме так!" – схвально піддакує Дух Різдва. – "Твоє Різдво буде блискучим, воно буде наповнене золотом та сріблом. Воно буде святково-білим і сніжно-чистим. Воно буде…"
Тим часом ручки янголів вже готові й виблискують крізь мереживо рукавів. І одяг теж зібраний – сонячно-жовтий для одного та небесно-блакитний для другого. Волосся та крила з однакового білого флісу, м'якого та теплого. Таке волосся не потрібно причісувати, а крила ці не порвуться і не зламаються.
Мелодія зависає на дуже високих нотах. Чарівниця хвилюється. Янголам потрібні очі. Не скляні, не пластмасові, не намальовані. Ці очі завжди будуть відкриті, вони не відірвуться і не загубляться. Чарівниця їх вишиває.
Ця мить така дивовижна! Тепер це вже не клаптик тканини. Янгол дивиться на чарівницю у свої пів-ока, ціле око, ще частинкою другого очка… Ось вони, нарешті, обидва. Зачекай, любий, трохи. Ще товаришу твоєму треба прозріти.
Звуки та сяйво стають спокійнішими, більш впевненими. Чарівниця-майстриня збирає ручки, ніжки, голівоньки, тіла та крила. "Ще трохи, мої маленькі, скоро літатимете," – шепоче вона.
А подумки вже прикидає, як із золотої парчі та блискучого атласу вона створюватиме квіти та зірки. Посміхається, уявляючи, як донечки з вересками і танцями прикрашатимуть ними ялинку. Обов'язково потрібно буде купити штучний сніг. Ой, не забути б про шишки! Їх ціла коробка, всі зібрані ще влітку, висушені та пофарбовані золотом.
Чарівна голка вислизає з рук. Янголятка вийшли невеличкими, сантиметрів по двадцять. Але хто ж знає, які янголи насправді? Залишилось лише видати кожному по золотій зірці та одягнути на голову золотий ободочок.
Сяюча дзвінка мелодія перетворюється на ніжну колискову. А чарівниця знову стає мамою. Вона цілує сплячих донечок і поправляє на подушках янголів, дуже схожих на новонароджених.
Тепер і ви знаєте, як і чому народжуються різдвяні янголи. І головне – де. Вони народжуються у моїх долонях.
