.jpeg)
Уявіть собі вродливу жінку з гордою поставою і пронизливим поглядом. Вона займається видавничими справами і вперто кенселить усе російськомовне в роботі та в житті, активно веде соцмережі, де багато говорить про українську культуру та мову, вводить модні тренди в одязі з елементами українського традиційного вбрання, збирає навколо себе культурних діячів, письменників, митців – організовує світські тусовки, виставки, літературні вечори, на яких Катя Осадча завжди прагне взяти інтерв’ю саме у неї, і, скоріше за все, ця жінка вправно водить автомобіль та є засновницею сучасної мережі навчальних закладів... І ще один момент – вона чудово дає раду усім своїм шістьом дітям.
Саме такою могла би бути Олена Пчілка в сучасному світі. Амбасадорка всього українського, світська левиця, інтелектуалка, багатодітна мама і харизматична жінка. Радянська влада оголосила її «буржуазною націоналісткою», і все ж вона не боялася розмовляти українською навіть тоді, коли це прирівнювалося до злочину.
Олена Пчілка недооцінена, її творчість перебувала під забороною пів століття і, в кращому разі, ми читали її чудові твори для дітей. Сама авторка стверджувала, що писати для дітей – чи не найскладніше з її численних занять.
Справжнє ім’я Олени Пчілки – Ольга Петрівна Косач, до шлюбу – Драгоманова. Михайло Драгоманов – відомий громадський діяч, є рідним братом Ольги Петрівни. Вже звично, що найперше в згадках про письменницю вказують той факт, що вона є матір’ю Лесі Українки. І це прекрасно, не сперечаюсь, але ж особистість Олени Пчілки та її творчість самі по собі є не менш цікавими.
Народилася Олена Пчілка 17 червня 1849 року в родині небагатого поміщика, дворянина Петра Драгоманова. Її родина дотримувалася практично сучасного стилю виховання дітей, що на той час було великою рідкістю. Письменниця із гордістю згадувала, що батьки ніколи не карали і не принижували своїх дітей, конфліктні ситуації та виховні моменти вирішувалися за допомогою розмов і пояснень. Початкову освіту маленька Ольга отримувала вдома – спочатку від мами, потім до навчання долучився і батько. Сім’я Олени Пчілки з дитинства познайомила її з українською культурою, мама часто співала українські пісні, яких знала силу-силенну. Батько ж мав юридичну освіту і допомагав селянам у вирішенні правових питань, захоплювався літературою, писав вірші, оповідання, збирав народну творчість.
Олена Пчілка була надзвичайно обдарованою та наполегливою, тому батьки постаралися дати їй якнайкращу освіту, хоча на той час навчання для жінок було рідкісним винятком і рідна сестра письменниці освіти не отримала, про що Олена Пчілка щиро жалкувала. Отож, юна письменниця навчалася у Київському пансіонаті шляхетних дівчат, а завдяки брату Михайлу з часом отримала можливість долучитися до товариства Старої Громади*, яка щиро вболівала за українську мову та культуру.
Олена Пчілка вийшла заміж за товариша Михайла Драгоманова, який на її фоні був непримітним і непоказним, і товариство спочатку дивувалося такому вибору. Проте, саме її чоловік – Петро Косач давав їй всіляку підтримку і поділяв переконання, фінансував можливість займатися тим, у що вона вірила, приймав її такою, якою вона була.
А Олена Пчілка була яскравою феміністкою і не боялася привселюдно робити зауваження щодо упередженого ставлення до жінок. Наприклад, є спогади про випадок словесної перепалки письменниці з професором. Прочитайте - і ви багато чого зрозумієте щодо характеру Олени Петрівни. Вона критикувала вєлікую рускую літєратуру ще до того, як це стало мейнстрімом.
«…коли у Києві відбувалося одне із засідань Наукового Товариства, на якому головував Грушевський. Професор В. Перетц запропонував письмово привітати Л. М. Толстого з 80-ми роковинами від дня його народження. Олена Пчілка гаряче виступила проти, сказавши, що «Толстого загалом не варт вшановувати так, як це робило тодішне громадянство». Перетц довго боронив свою пропозицію і завершив свій виступ словами: «Хотя мне часто гаварят, что я страждаю женской болтлівостью, но…» Не встиг він закінчити, як Ольга Петрівна звернулася до присутніх: «Я певна що наш професор, – тут вона показала на М. С. Грушевського, – ніколи не дозволив би при дамах сказати таку неделікатність, як це дозволив собі кацапський професор!..» І показала на проф. Перетца. Обох намагалися заспокоїти, але цього не вдалося зробити. Професор, щоб не залишитися в боргу, сказав, що у даний час він студіює українські приказки. І серед них є така: «Це та баба, що їй чорт на махових вилах черевики подавав». Усі розуміли, кого це стосується. Олена Пчілка відпарирувала, що, справді, у нас дуже влучні приказки, як така: «Покірне телятко дві матки ссе». Мала на увазі, що Перетц працює одночасно у російському і українському товариствах, сповідуючи, як ми розуміємо, різні ідеології. Засідання довелося закрити.»
Не дивно, що походження її псевдоніму має два варіанти: перший про те, що «Пчілка» перегукується із бджілкою, яка завжди багато трудиться, а другий теж про бджілку, але вже про ту, що може сильно вжалити.
Певно, обидва варіанти підходять. Трудилася Олена Пчілка дійсно багато. Завдяки її записам ми знаємо багато про Лесю Українку, Михайла Драгоманова та про багатьох інших людей їхньої епохи. Вона не припиняла своєї праці на культурному фронті і завжди знаходила можливість обійти обмеження, які утискали українство.
За життя Олени Пчілки діяли Емський указ та Валуєвський циркуляр, що забороняли будь-який друк українською мовою. Якийсь час іще можна було друкувати фольклорні записи і письменниця використала цю можливість. Разом із дітьми вони бували у різних містах та селах України, записуючи розповіді, традиції та пісні. За її записами пізніше визначали територіальні межі проживання українців і малювалися політичні карти. Вона цінувала мистецтво вишивання і переймалася збереженням цієї традиції, тому зібрала візерунки вишиванок з різних регіонів і навіть змогла видати друковану збірку із замальовками. Зараз перевидання «Українського народного орнаменту Ольги Косач» теж є в доступі і коштує 2200 гривень, хоча збережена там інформація вартує і більшого.
Та вона не обмежилася лише фольклористикою. Непосидюча Олена Пчілка знайшла спосіб обійти державні заборони української мови – налагодила стосунки з Галичиною, де на той час обмежень було менше і організувала друк українських видань. Щоб доправити рукописи до друкарні, доводилося вдаватися до хитрощів - дівчата перевозили деякі записи у зачісках, сама Леся Українка теж долучилася до цієї справи. З часом Михайло Драгоманов у еміграції організував друкарню в Женеві і допомагав поширювати українське слово.
Олена Пчілка багато уваги приділяла вихованню дітей. Вона не хотіла, щоб їх зіпсували імперською освітою, тому вони навчалися вдома з репетиторами, яких підбирала Олена Петрівна. Діти долучалися до перекладів світової літератури, вивчали мови і загалом отримали освіту високого рівня.
Одним із найважливіших досягнень Олени Пчілки була дипломатична поїздка до Петербурга, де разом із іншими делегатами вона вимагала скасування Емського указу. Не знаю, до яких аргументів чи хитрощів вони вдалися, але поїздка була успішною.
Олену Пчілку називали матір’ю українського націоналізму, тому вона завжди була ворогом для тогочасної імперської влади. Коли письменниці було вже 80 років, до її дому прийшли чекісти, щоб заарештувати «ворога народу», але вона вже не могла ходити і її залишили в спокої.
Її творчість мало нам знайома, бо практично всі радянські роки Олену Пчілку не друкували, а її талант та досягнення намагалися всіляко применшити і знецінити. Проте неймовірна енергія письменниці відчувається крізь роки у всьому, до чого вона докладалася - шалена Пчілка продовжує надихати українців і сьогодні.
*Стара громада — організація української інтелігенції у Києві, займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю, діяла з 1859 до 1876, коли була заборонена Емським указом.
Джерела: https://uk.wikipedia.org/