.jpeg)
Вірш починається з першої фрази,
Яку непомітно тримаєш за пазухою,
Яку колись забув сказати вранці —
Тоді вона мала би більше значення.
Усвідомлюєш свою роль, але не себе.
Цінував моменти, тепер — живих людей.
Вдихаєш байдужість разом зі своїми духами,
Cписані сторінки, монологи з записниками.
Маєш цілі, ділишся планами,
Навіть мріями, хоч і надламаними.
Пізно ввечері, коли вітер дме,
Відчуваєш те, що ти досі є.