чи в мене щось з очима? чи став примарним цілий світ? втрачаю контури… навколо все, мов з диму а дим, як гніт. навколо тихо смеркне. у...

сонце стікає за комір розплавляє тіло обвиває петлею шию виливається лавою крізь скроні підступно заповзає у берці де ж ви, прохолодні...

вірш Марини Губарець, переможниці конкурсу поезії "Наважитися бути" та фіналістки "Дитячої Коронації слова-2021"

"Моя дівчинка", вірш Марини Губарець, переможниці конкурсу поезії "Наважитися бути" та фіналістки "Дитячої Коронації слова-2021"

Якби я могла, Я би взяла своє місто на руки. Обробила би рани, Утерла би сльози. Притискала б до себе, Заколисувала б біль. «Ні, ніхто...

велике місто мовчати не вміло не визнавало тиші й спокою. власне, просто жило одночасно займалося сотнями справ і, звісно, мало силу...

Відбудуємо, нагодуємо та обіймемо І відпустимо, що було втрачено Все згадаємо й вдосталь поплачемо До нової сторінки підійдемо...

Вже ходжу по своїх думках без обережності. Міни знешкоджені поясненням того, Що я не втрачу сенс вдруге. Після хаотичного пошуку...

я житиму солоними краплями на щоках і віях навіть найменшому промінцю надії радітиму я житиму бруньками тендітними, але такими сильними...

Сьогодні, 21 березня, ми відзначаємо Всесвітній день поезії, встановлений ЮНЕСКО у 1999 році "з метою підтримки мовного розмаїття через...

Недавно дзвеніли святкові колядки. Ще мерзне під кригою світ. Вже декілька тижнів про сонце лиш згадки. Чатує мороз у воріт. Ховаючись в...

Весна. Так ніби все спочатку. Вчорашній сніг уже розтав. Я не залишу ніц на згадку, Окрім себе у тих містах. Нам треба в очі подивитись —...

Це дуже епізодично, Я про тебе майже не згадую. Проходить по дотичній, пролітає разом з інших думок міріадою. Я б хотіла забути твоє...

Коли відгремлять бої І розтануть кремлівські зорі Відкриють ворота порти І наварять бринзи колиби Я стану морем Глибоким Прозорим Більше...

Коли не хочеться додому, Де до дрібниць усе знайоме, Ти знаєш - там задуха й втома. Побути б трішечки самому... Якщо від затишку оскома,...

Я дякую, що щастя все ж таки було. Було єднання сутностей всебічне, сплетіння двох високих крон в шатро - міцне й розлоге, розуміння...

Я щиро вірю, що настане день, який припинить сварки між церквами, коли прийде Різдво – на всіх одне, запалить зірку над горами та...

Я чомусь перестала любити зиму. А вона, по ходу, розлюбила мене: навмисно підстеляє мені ожеледицю, вкриває кригою вікна машини, спускає...

Подарунки бувають різними – Довгоочікуваними або сюрпризними, Дорогими або потрібними, А часом таки справді дорогоцінними. Подарую собі...