.jpeg)
Це були найкращі часи, це були найгірші часи. Хоча ні — це були найгірші часи. Па-па, 2022! Ми не будемо за тобою сумувати.
Попри все, дівчата, хлопці та всі небінарні люди, ми це зробили! Ми жили, писали, читали, любили та ненавиділи, допомагали ЗСУ, близьким та собі. Ми витримаємо і ще покажемо всім, з чого зроблені українці.
Поки ми не відійшли далеко від 2022, пропонуємо згадати яскраві події літературного світу.
Головні премії року
Анні Ерно і Нобель
Нобелівську премію з літератури отримала Анні Ерно «за мужність і клінічну гостроту, з якою вона розкриває коріння, відчуженість і колективні обмеження особистої пам’яті».
Ерно пише романи про повсякденне життя у Франції, про памʼять та плинність часу, про особисте та суспільне. Найбільш знакові її романи: Les Années (2008)/The Years (2017), La Femme gelée (1981)/A Frozen Woman (1994), LʼAutre fille (2011)/The Other Girl (2011), Lʼécriture comme un couteau (2003), Une Femme (1987)/A Woman’s Story (1990), La Place (1983)/A manʼs place (1992).
Звісно, що українці цього року вболівали за Сергія Жадана, якого висунув Комітет літературознавчих наук Польської академії наук.
Шехан Карунатілаки і Букер
Букерівську премію отримав шрі-ланкійський письменник Шехан Карунатілаки за роман «Сім місяців Маалі Алмейди». Це темна сатира на тлі жорстокої громадянської війни в Шрі-Ланці. У книзі йдеться про фотографа, який прокидається мертвим в потойбіччі та має тиждень, щоб попросити друзів знайти схованку з фотографіями, викрити жорстокість війни та розгадати таємницю своєї смерті.
Джошуа Коен і Пулітцер
Найперше відзначимо створення спеціальної номінації «Особлива згадка», в якій усім українським медійникам присудили нагороду «за мужність, витривалість та відданість правдивому висвітленню подій під час безжального вторгнення Володимира путіна».
Премію з художньої літератури отримав Джошуа Коен за роман-комікс «Нетаньяху: розповідь про невеликий і в кінцевому підсумку навіть незначний епізод в історії дуже відомої родини». Це «їдкий, лінгвістично спритний історичний роман про неоднозначність єврейсько-американського досвіду» із дуже заплутаним сюжетом.
Андрій Сем'янків і Книга року BBC
Попри війну, книжок на конкурс прийшло багато, і будь-які сумніви, чи проводити його взагалі, були розсіяні.
Книгою року BBC-2022 став роман «Танці з кістками. Медичний трилер» Андрія Сем'янківа (MED Goblin). Це історія про трансформацію патологоанатома-невдахи у впевненого та безпринципного чоловіка. Цей шлях починається з підробітку на ринку трансплантації органів; захопливо та моторошно.
Автор, до речі, перебував на фронті, коли дізнався про перемогу. Дякуємо йому за захист!
А ще, книжка нашої авторки, Марини Манченко, «Гіркі апельсини», увійшла до короткого списку конкурсу, і ми дуже пишаємось такою талановитою колегою!
Українці в світі
Ліна Костенко та орден Почесного легіону
Поетеса нашого серденька Ліна Костенко отримала орден Почесного легіону, а це, на хвилиночку, найвища нагорода у Франції за цивільні заслуги. Неймовірно, що ми живемо в один час із жінкою, яка активно брала участь у русі дисидентів-шістдесятників, а за часів незалежності підтримувала Помаранчеву революцію та революцію Гідності, а ще виступала перед українськими солдатами на східному фронті.
Ліна Костенко відмовлялася від багатьох нагород, про що сама казала: «політичної біжутерії не ношу». Та цей лицарський орден прийняла із честю.
Сашко Дерманський і премія Ліндгрен
Дитячий письменник Сашко Дерманський став одним із номінантів на шведську Меморіальну премію імені Астрід Ліндґрен 2022 року. Він же був і єдиним представником України. Серед його популярних книжок: «Чудове Чудовисько», «Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги», «Бабуся оголошує війну».
Станіслав Асєєв і премія Пілецького
Міжнародна премія Вітольда Пілецького присуджується авторам наукових та репортажних книжок, які стосуються польського досвіду двох тоталітарних режимів. А ще в них є Спеціальна нагорода, присвячена російській агресії проти України або протестам у білорусі. Цього року її отримав журналіст, письменник та колишній полонений Станіслав Асєєв за роман «Світлий шлях: історія одного концтабору».
Ось що каже про важливість цієї премії сам Станіслав:
«Серед премій, які отримував, ця — найбільш незвична, бо Пілецький є людиною, яка добровільно пішла до нацистського концтабору, аби скласти звіт та розповісти світу про те, що там відбувається. …за часів Пілецького так само мало хто вірив, що десь є місця, в яких євреїв начебто вбивають у газових камерах та спалюють в крематоріях… І сьогодні я отримав премію його імені за книжку про сучасний, але вже російський, а не німецький концентраційний табір».
Українські видавництва та Франкфуртський книжковий ярмарок
Попри важке становище у видавничій сфері, Україна взяла участь у Франкфуртському книжковому ярмарку (ФКЯ), найбільшому книжковому ярмарку у світі. Близько 100 країн-учасниць, тисячі відвідувачів, красиво та оригінально оформлені стенди, біля яких складно не затриматися. ФКЯ — це також виступи, панельні дискусії, круглі столи, перформанси тощо.
Україна цьогоріч опинилася чи не в найбільшому фокусі. Біля стенда з українськими книжками було досить жваво: автограф-сесії, презентації нових творів, переговори книготорговців з українськими видавцями.
Свої видання представило близько 46 українських видавництв, зокрема «Vivat», «Віхола», «Чорні вівці», «Маміно», «Видавництво Старого Лева», «Артбукс», «Видавництво Парасоля», Meridian Czernowitz, «Лабораторія» та інші.
Цікавим акцентом на ярмарку був перформанс «Фокстроти» — проєкт Мистецького Арсеналу за участі Сергія Жадана, Юрія Гуржи та Люби Якимчук.
В останній день Сергію Жадану вручили Премію миру німецьких книгарів за творчість та гуманну позицію, допомогу цивільним та військовим.
Сердечні, іронічні, страшні та скандальні новини літсвіту
Авторка-дебютантка, Челсі Беннінг, пожалілася у твіттері, що на її автограф-сесію прийшло всього дві людини. Аж раптом до неї у коментарі прийшли Ніл Ґейман, Маргарет Етвуд, Стівен Кінг та інші суперстари літератури з підтримкою. Письменники розказали про свій досвід: до когось не прийшов ніхто, до когось звернувся єдиний хлопець, який шукав стрічку скотчу, а до самого Кінга якось підійшов «товстий хлопчина» і спитав, де можна знайти нацистські книжки. Які ж котики.
І хто ще котики та ще й із чудовим почуттям гумору? Приморський суд Одеси! Саме вони знайшли ідеальне доповнення до покарання засудженому чоловіку, який писав у заблокованій в Україні соцмережі «Аднакласнікі» антиукраїнські пости. Він виправдував дії російської армії та закликав до насильницької зміни влади в Україні. Йому призначили 3 роки умовного терміну та зобов'язали прочитати книги Сергія Плохія «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності» та Романа Іваничука «Орда».
Не обійшлося без шкандалів. Один із найголосніших стався з Андруховичем. Патріарх, як його звикли називати у вузьких колах, на сьомому місяці війни провів публічну дискусію на одній сцені з російським письменником в еміграції. Це негативно сприйнялося багатьма українцями, але Андрухович мовчав. За нього вступився «Збруч», а потім — друг з літературної спільноти опустився до звинувачень обурених людей в нацизмі. Зрештою, прийшла Забужко і, як мати, всім галасливим дітям роздала по м’якенькому і розставила ціннісні пріоритети на свої місця.
А Дорж Бату захопився і стер кордони вигаданого і реального: робота в НАСА, спостереження за пуском ракет та аукціони з артефактами від вигаданих персонажів. Це викликало хвилі хейту і співчуття одночасно. Варто зазначити, що зібрані кошти він все ж передавав на допомогу ЗСУ. І лише одна людина (зі слів Доржа) попросила повернути гроші.
А ще ми впевнились, що письменництво може бути небезпечною професією. На Салмана Рушді, автора романів «Діти Опівночі» та «Сатанинські вірші» скоїли замах, під час якого він отримав численні ножові поранення. За перший роман Рушді здобув Букера в 1981 році, а за другий — заклик від іранського духовного лідера Аятоли Хомейні стратити автора, а мусульмани-фундаменталісти обіцяли за його голову 2,8 млн доларів. Рушді був змушений понад 9 років ховатися під вигаданим імʼям, змінюючи конспіративні квартири, про що написав у автобіографічному романі «Джозеф Антон».
Що в Україні?
Новий президент ПЕН-клубу
Філософа, письменника і журналіста Володимира Єрмоленка було обрано президентом Українського осередку Міжнародного ПЕН-клубу. Ця посада зберігатиметься за ним впродовж двох років. Віцепрезидентами стали журналістка, телеведуча Мирослава Барчук та поет, перекладач Остап Сливинський.
Радіодиктант єдності
Цьогорічний Радіодиктант національної єдності пройшов дуже емоційно. Текст із назвою «Твій дім» пробудив бурю емоцій у серцях тисяч українців, які цьогоріч писали диктант у бомбосховищах, на фронті та в спеціально організованих місцях за кордоном. Хтось не стримував сліз, як от ведучий Роман Коляда, який втратив дім у повномасштабній війні. Хтось знайшов у тексті розраду й надію повернутися додому. Хтось відшукав сили для подальшої боротьби.
Авторка тексту — членкиня Українського ПЕН, режисерка, письменниця Ірина Цілик. Читала текст видатна 84-річна акторка Ада Роговцева, яка з 2014 зіграла сотні концертів на Сході України, зокрема і «на нулі», в бронежилеті та касці.
Григорій Сковорода-300
Цього року російська армія, окрім широкомасштабного вторгнення, розпочала справжнє полювання на Григорія Савича. Наприкінці весни вони поцілили точним ударом у Національний літературно-меморіальний музей Сковороди в Харківської області. Найцінніші експонати, на щастя, були вивезені заздалегідь, але будівля сильно постраждала, згоріло піаніно початку 19-го століття. Втім, над усім цим залишився стояти майже неушкоджений пам’ятник філософу. Влітку ж русня поцілила в корпус Харківського національного педагогічного університету імені Сковороди. Центральна частина зруйнована вщент, пам’ятник філософу біля центрального входу привалило бетонними стінами. Але під вечір той пам’ятник дістали знову майже неушкодженим. Русня ловила Сковороду, але так і не спіймала, а на початку грудня пам’ятник з музею зустрів 300-й день народження Григорія Савича на виставці в Українському домі, яку створили під кураторством Євгенія Стасіневича.
«Видавництво Відмова»
Найважливішою для нас новиною, звісно, є створення нової спілки молодих авторів «Видавництва Відмова», яке медіаресурси впевнено продовжують називати видавництвом «Відмова». На момент виходу цієї статті, ми написали для вас понад 80 корисних та цікавих публікацій та не плануємо зупинятися.
Книги
Вийшла чергова книга Джоан Роулінг (а точніше під псевдонімом Роберт Гелбрейт) — «The Ink Black Heart». Це шостий роман із серії про детектива Корморана Страйка. Цікаво, що жертвою злочину тут стала блогерка, яку звинуватили в трансфобії та расизмі. Десь ми вже чули цю історію, чи не так?
Після 16-річної письменницької перерви до нас повернувся Кормак Маккарті, автор «Дороги», з якою він отримав Пулітцера у 2006 році. І повернувся одразу із двома романами: «The Passenger» та «Stella Maris».
Книжки про Зеленського
Хто б знав, що акторська практика і харизма стане в пригоді Президенту України саме таким боком і саме зараз. Ним захоплюються, малюють його портрети, аплодують стоячи його промовам. Щонайменше 16 біографічних або книжок з промовами Зеленського видано різними мовами. Першим було французьке видавництво Grasset, яке опублікувало збірку «За Україну» з 23 найбільш значущими промовами, виголошеними від початку повномасштабного вторгнення.
До слова, над промовами Зеленського працює кілька проєктних команд, які набираються відповідно до конкретного завдання. Незмінними фігурами в них є Андрій Сибіга, Юрій Костюк, Дмитро Литвин. Дякуємо за те, що надихаєте українців!
Подкасти
Якщо ти, як і ми, коли сидиш в укритті, думаєш, щоб цікавого послухати про книжки та літературу, то ось тобі два подкасти, які запустились цього року:
звісно, наш наш подкаст «Відмова», де вже є розмови з Ростиславом Семківим, Іриною Ніколайчук, Іриною Осадчук, Танею Пʼянковою,
літподкаст від сервісної соцмережі про книги LitCom. «UГОЛОС: Книжкове укриття» — це літкасти від українських зірок, наприклад, від лідерки гурту ONUKA Нати Жижченко, поета та військового Павла Вишебаби, телеведучої Лесі Вакулюк, видавчині Ірини Ніколайчук, лікарки та волонтерки Наталії Лелюх.
Екранізація «Пісочного чоловіка»
Пиши, і твої твори екранізують. Інколи через 30 років, але одразу добре і на Netflix. Звісно, і писати треба нормально, десь як Ніл Гейман. Якщо хочеш побачити, як перетворили у серіал найскладніший і найрозумніший комікс усіх часів, «Пісочний чоловік», то хутчіше біжи до дивану. Це історія про Морфея, володаря снів, який після 100 років увʼязнення людьми, повернувся, щоб відновити своє королівство. Так, серіал продовжено на другий сезон (ненавидимо, коли глядачів кидають на самому цікавому!). І так, є українська озвучка.
Болотні новини (і їх буде все менше, ура!)
Окреме задоволення цього року ми отримали від новин про заборону імпорту книг з росії та білорусі, а також змін у шкільній програмі, де відтепер заслужену увагу приділятимуть європейській літературі. А ще відбувається важливий процес: люди, які засинали на вулицях Некрасова, Левітана та Челябінський прокинулись на вулицях імені Умберто Еко, Пантелеймона Куліша, Астрід Ліндгрен, Василя Стефаника та інших письменників.
Ті, хто навіки в наших серцях
Проте це був жахливий рік. І вважаємо, що маємо підсумувати його вшануванням загиблих на війні українських авторів і авторок (хоча в цьому темному списку багато багато людей культури). Деякі з них не пережили окупацію, більшість захищала нас із вами в теробороні та лавах ЗСУ. Вічна памʼять
письменнику Володимиру Вакуленку,
автору блогу «Київ, що зникає» Сергію Миронову,
поету Артему Довгополому,
письменнику, доктору соціологічних наук і професору Маріупольського державного університету Богдану Слющинському,
поету сценаристу, музиканту і перекладачу Іллі Чернілевському,
журналістці, письменниці, керівниці літературного клубу «Азовʼя» Наталі Харакоз,
поету Сергію Скальду,
історику і письменнику Сергію Бурову,
поетці Надії Агафоновій,
журналісту Євгену Балю,
поету Глібу Бабічу,
історику та перекладачу Олександру Кислюку,
історику, перекладачу і публіцисту Сергію Заїковському,
письменнику, поету і громадському діячу Юрію Руфу.