.jpeg)
16 січня 2023 року до приватної клініки у Палермо зайшов Андреа Бонафеде – літній чоловік у дублянці та в’язаній шапці. Йому було призначено сеанс хіміотерапії. З клініки він вийшов в оточенні поліції. Так було затримано Маттео Мессіну Денаро – одного з найжорстокіших босів мафії, праву руку Тото Рііни, заарештованого рівно за тридцять років до того. Мессіна Денаро переховувався від правосуддя з 1993 року.
Персонал клініки розповідає, що сеньйор Бонафеде (що в перекладі означає «добросовісність») був приємним чоловіком і дарував їм смачну оливкову олію. Сусіди – що він виходив з дому, «як нормальна людина».
А я знову думала про те, наскільки погано ми в Україні розуміємо, що таке мафія.
То ж що це?
Тема для жартів?
Сюжет для фільмів, в яких елегантні чоловіки в піджаках та капелюхах курять сигари?
Чи, не дай боже, мережа ресторанів, власники якої досі відмовляються розуміти, що їхній брендинг не просто нерозумний, але й цинічний і образливий?
Я давно хотіла написати про це, але досі відчуваю, що не маю на це права. Я на Сицилії гостя, хоч як мене не переконують у тому, що за вісім з половиною років я вже «майже тутешня». Я не росла серед того, що відбувалось у Палермо у 80-90-х роках. Я не знаю про навіть половину гучних арештів, які мої сицилійські однолітки одразу впізнають за фотографіями.
Я не була і не буду спеціалісткою з мафії в цілому та з коза ностри у цьому випадку. Але мені після років на Сицилії дуже боляче дивитись на те, як решта світу продовжує вдягати мафіозі в дорогі костюми, влаштовувати вечірки в гангстерському стилі та захоплюватись неіснуючими “кодексами честі”.
Бо я точно знаю одне.
Мафія – це не елегантність, сигари чи кришталеві келихи.
Не метрові піци.
І точно не «родинні цінності», як нам декларує мережа ресторанів.
Мафія – це зло.
Страшне, темне зло, народжене з бідності та страждань.
Мафія – це рекет, здирництво і вбивства.
Це рабська праця, залякування, нелюдські умови життя.
Це сотні тисяч зруйнованих доль.
Це – реальність.
Ні, це вже не перестрілки на вулиці і не голова коня у ліжку, як показують нам голлівудські фільми.
Справжня мафія просто живе поряд з вами. Це може бути дідусь дівчинки, яка ходить до школи з вашою дитиною. Власник бару на розі. Волонтер у церкві – сивуватий та солідний сеньйор, який приносить дітям цукерки та вчить їх волейболу. Дуже заклопотаний фермер, у якого найкращі помідори та апельсини в провінції. Начальник відділу у державній установі. Ректор університету. Мер міста. Прем’єр-міністр Італії, великий фанат ФК «Мілан».
Це «сеньйор Бонафеде», в дублянці і шапочці, який приходить на процедури та приносить медсестрам «смачну оливкову олію».
Це, у той самий час, величезні бізнес-моделі, побудовані на експлуатації людей у всіх секторах – починаючи з оливкової олії, апельсинів і вина і аж до високої моди. Це політика – на найвищому рівні.
І кодекс, про який нам розповідають – це фікція та, як не дивно, в чомусь пропаганда. Варто почитати про жертв найжорстокіших босів сицилійської мафії – Тото Рііни, Бернардо Провензано, того ж Маттео Мессіни Денаро. Зло не жаліє нікого.
І головне – мафія, на жаль, поряд із нами. Але не лише на Сицилії. Бо мафія, чи радше мафії – вони всюди. І вони лише чекають на мить, коли зможуть почати діяти.
Наш обов’язок – не давати засліпити себе гарними картинками та дорогими промо, і не забувати про те, що навіть в гарній обкладинці зло залишається злом.