Сиди й дивись на понівечені тіла на спалені хати дотла на кров‘ю скроплену траву і на завалену трубу і на дорогу що біжить в забуту мирну тиху мить
Сиди й дивись Бо ми забули Що наші пращури відчули Така вже пам’ять поколінь Згасає швидко без сумлінь