велике місто мовчати не вміло
не визнавало тиші й спокою. власне, просто жило
одночасно займалося сотнями справ
і, звісно, мало силу силенну розваг
воно прикрашало себе вогнями -
гірляндами, лампочками, феєрверками, ліхтарями
танцювало щовечора безтурботно
полюбляло смачно поїсти та випити після роботи
навіть ніч не могла зупинити місто
здавалося, воно просто не може втомитися
та раптом воно тривожно принишкло
і стало підозріло прислухатися до темряви й тиші
завмерло і шикнуло на автомобілі
вимкнуло ілюмінацію, відмовившись від гламуру та стилю
пригадало щось зі своєї історії -
хрест на хрест заклеїло шибки, вікна зашторило
можливо, місто трохи боялося
намагалося передбачити, хотіло краще підготуватися
воно не встигло до тиші звикнути
наповнилося свистом, гуркотом, сиренами, криками
хіба ж воно знало, що буде так боляче
що його рватимуть і палитимуть, що вулиці закровоточать
воно тримало удари стійко
під дих, по ребрах, по скронях, печінці та литках
обличчя місту нещадно спотворили
та з ніг не збили. місто не впало. встояло.
©Марина Губарець
28.06.2022