.jpeg)
Я трошки мертвіша, ніж всі вони,
Із середини.
Вони метушаться, чогось хочуть,
А я споглядаю за ними зі сторони.
Дають поради, а собі не просять,
Просинаються щоранку,
Безсумнівно вдихають осінь.
Все повторюється знову по колу,
Бо має так бути - усе в нормі,
Їх ніколи це не обходило.
А я борюся чомусь із собою,
Аби відчувати себе живою.
Бракує слів, повітря і відчуттів.
Багато поетів
Ззовні безстрашні,
Типу не мають в собі страхів.
А насправді найбільше себе бояться
І десь так само - своїх віршів.
22 лютого 2022 рік
Фото: Тая Левченко