я житиму
солоними краплями на щоках і віях
навіть найменшому промінцю надії
радітиму
я житиму
бруньками тендітними, але такими сильними
вітрами - легкими чи штормовими - безперечно вільними
летітиму
я житиму
дитячим сміхом, велосипедом та гойдалкою
пробігтись вздовж берега, бризкаючи водою
хотітиму
я житиму
синьою тишею, зорепадом і магією ночей
а ще - сивим пасмом, що ти прибираєш з очей
і любитиму
ти кохатимеш
мабуть, вже когось іншого - все одно
голуба білого, що прилітатиме на твоє вікно,
впускатимеш
і доки ти пам'ятатимеш -
я житиму
©Марина Губарець 31.03.2023