Обпікає губи від неуважності...
Холодним чаєм.
Не знаходить жодних слів,
Не те що правильних.
Чи є хтось, хто її почує,
Якщо вона буде мовчати.
Чи є хтось, хто її чекатиме,
Навіть коли її вже не буде.
Повітря пахне березнем і вкрите шрамами,
Дивиться сторожко і здригається без підстави,
Хоче легкості і не дає їй статись,
Щоб полігон раптом знову вкрився фіалками.
Photo by Jonny Gios on Unsplash