.jpeg)
Книжкові закладки – мій фетиш. Купую їх у подорожах і за будь якої нагоди. Та улюблена – затерта від часу закладка з Книгарні Є; саме та, на якій поряд з Адамом і Євою красується напис: «Подарувала б книгу, лишились би в раю». Що ж, розробники цього мерчу всього лиш іронічно перефразували всім відому істину: «найкращий подарунок – книга». Бо книгодарування – дійсно прекрасний звичай, що не старіє щонайменше 2000 років.
Насправді люди дарували одне одному літературу задовго до того, як книги з’явились у традиційному вигляді. Одна з найдавніших згадок про книгу у якості подарунка датується ще I століттям нашої ери. У своїй книзі «Apophoreta», що перекладається як «Подарунки», давньоримський поет Марціал перераховує варіанти коротких дотепних підписів для подарунків гостям римських патронів. Подарунки ці роздавали до свята Сатурналії під час трапези. (Сатурналії – святкування на честь бога Сатурна, що відбувалось під час зимового сонцестояння і з приходом християнства було адаптоване до Різдва). У списку подарунків, серед різноманітних дрібничок, статуеток і малюнків, фігурують також твори різних авторів, зафіксовані на пергаменті.
Марціал радить дарувати, наприклад, сувої з творами знаменитих уже в ті часи Гомера, Овідія, Вергілія і Цицерона. Його підписи дещо рекламували сам подарунок, а також були своєрідною анотацією до текстів. «Іліада й історія Одіссеї лежить закутана в ці множинні шари пергаменту», «Якщо ти візьмеш цей сувій з собою в довгу дорогу - зможеш уявити, що ти подорожуєш із Цицероном», «Який невеликий сувій пергаменту містить в собі всього величного Маро [прим. тобто Вергілія]. А його портрет прикрашає першу сторінку». Окрім сувоїв із текстами, у переліку Марціала можна знайти й різні дотичні до літератури дрібнички, як от дерев’яні й шкіряні обгортки/футляри для манускриптів.
У середньовіччі література теж посідала почесне місце серед подарунків. Рукописні книги були досить дорогим дарунком, на ряду з коштовностями. Манускрипти дарували дипломатичним особам, релігійним діячам, а також із романтичних причин. Так, наприклад, чоловіки дарували новоспеченим дружинам ілюстровані й ошатно декоровані часослови (збірники молитов) у день весілля. Такі збірники були призначені для ведення церковних служб, тому мати їх для приватного користування було особливою розкішшю.
Дарувати книги на Різдво стало прийнятим дещо пізніше. Насправді довгий час саме Різдво не вважалось родинним святом, а отже й подарунки членам сім’ї не практикувались. Віддавна, у різних культурах на великі релігійні свята було заведено годувати бідних та прислугу кращою їжею, ніж зазвичай. Тільки у 19 столітті Різдво стало домашнім святом, під час якого члени сім'ї збираються у тісному родинному колі і обмінюються подарунками. Саме тоді з’явився попит на відносно цінні речі, які б можна було подарувати близьким. Книги ідеально підходили для цього.
Ба більше, вважається, що розвиток масового книговидання й поклав початок сучасним звичаям обміну подарунками саме на Різдво. Традиція ця вкорінилась близько 200 років тому. В 1820-х роках британські видавці вигадали окремий літературний жанр – Gift Books, тобто, подарункові книги. Такі книги створювались для абсолютно різних вікових груп, були розкішно декоровані, багаті на ілюстрації та складались переважно з колекцій віршів, есеїв чи оповідань. На таких книгах також розміщувались таблички для гравіювання або підпису, аби персоналізувати подарунок. Таку тенденцію за кілька років підхопили й американські видавці.
Хоч і Gift Books з табличками для привітань швидко вийшли з моди, звичай дарувати книги до Різдва прижився. У XX столітті технології виробництва паперу зробили книги більш доступними для широких мас. Саме тоді книги складали більш ніж половину рекламованих різдвяних подарунків.
У 1914 році, коли Перша Світова війна набирала обертів, грудневий випуск Нью-Йорк Таймс починався так: «Війна не всемогутня річ. Вона не може зруйнувати Різдво». Далі слідувало уточнення: «Книговидавці підстрахують». Очевидно, 100 років тому наявність щойно надрукованих книг гарантувала, що подарунки будуть - тож і Різдво буде. Що б не відбувалось на фоні.
В сучасності, у багатьох країнах видавництва анонсують велику кількість нових книг саме в осінні місяці. Статистика стверджує, що в середньому чверть продажів книгарень припадає саме на листопад та грудень, а рекордні за рік продажі зазвичай помічені 22 та 23 грудня.
У вересні ми згадували про різдвяний звичай книгодарування в Ісландії та їхній Jólabókaflóð – Різдвяний книжковий потоп. «Йола-бока-флот» – читається саме так, починається в листопаді, коли більшість нових книг виходять друком у численних видавництвах країни. В цей період, щороку з 1944 виходить у світ Bókatíðindi – каталог літературних новинок, що невдовзі заповнять полиці книгарень. А в середині листопада, саме під час щорічного книжкового ярмарку, місцеві мешканці отримують цей каталог поштою прямісінько додому. Усе це – важливий етап підготовки до Різдва в Ісландії, адже більшість ісландців дарують на Різдво одне одному саме книги. А на свята всі попивають какао за читанням новеньких книг, отриманих у подарунок.
Зрештою, книга – універсальний подарунок, що містить одночасно матеріальну і емоційну цінність. А, як ми знаємо, зараз грудень, а отже приводів для подарунків більш ніж достатньо. Тож долучайтесь і ви до позачасової традиції книгодарування. Why not books for Christmas?