.jpeg)
А про те, як святкують Різдво у різних країнах світу можна прочитати тут: Польща, Гватемала, Ісландія.
Італія
Марина Манченко
В Італії найбільшим зимовим святом, беззаперечно, є Різдво. А найважливішими елементами його святкування стали яскраво-червоні святкові пуансетії та вертеп.
Пуансетіями прикрашають квартири, під’їзди, навіть сходи театру Массімо – найбільшого оперного театру Італії, розташованого в Палермо. Вертепи встановлюють всюди, де це можливо - як вдома, так і в крамницях, лікарнях, ресторанах, у вікнах агенцій з продажу нерухомості, та навіть перед вхідними дверима, на столиках, які виносять на вулицю саме заради цього. Їх роблять власноруч, з гілок, кори та обов’язково моху, замовляють у місцевих майстрів, які зроблять справжні витвори мистецтва з глини, дерева чи інших матеріалів. Вертепи передають у спадок, купують у подарунок та навіть влаштовують конкурси на найкращий вертеп у вітринах крамниць невеликих містечок.
Саме ж Різдво святкують у родинному колі з смачними стравами, настільними іграми та солодощами. Якщо ж ви не італієць, то всі дуже перейматимуться тим, як і де ви святкуватимете «так далеко від родини». Друзі запрошуватимуть вас до своїх родин, «до бабусі», розпитуватимуть про те, як святкують Різдво в Україні та лякатимуться розповідей про «дванадцять страв». Але тепле, затишне Різдво вам гарантоване.
То ж якщо Різдво передбачає подарунки, традиції та велику вечерю з родичами, то Новий рік часто святкують не вдома. Багато хто, особливо молодь, заздалегідь бронює вхід на вечірку з безлімітним баром. Іншим варіантом є бронь святкової вечері в улюбленому ресторані – там вас нагодують на весь прийдешній рік, бо після закусок на столі з’являться мінімум два primo, тобто паста та/або різотто, потім secondo, тобто м'ясо, риба, або й те і інше, потім солодощі, фрукти, амаро… Наприкінці святкування, глибоко за північ, вам здаватиметься, що наступного разу ви зголоднієте як раз за рік, до наступної новорічної вечері.
Обов’язковим елементом новорічної вечері є сочевиця, якою вас пригощатимуть всі і всюди. Її треба їсти, щоб наступного року вам не бракувало грошей і ваша родина жила у достатку. Тому з сочевицею не жартують: якщо пропонують – треба брати і їсти. І дякувати тим, хто вам її запропонував.
Вважається також, що Новий Рік слід зустрічати у червоній білизні, яка приносить вдачу. Італійці, як і ми, вірять, що як зустрінеш Новий Рік, так його і проведеш. Тому головна ціль – провести ніч на перше січня якомога веселіше, смачніше та з тими, кого любиш.
Таїланд
Марина Манченко
Новий рік, або ж Сонгкран у Таїланді святкують не в грудні-січні, а в квітні. Святкування триває десь тиждень, п’ять днів з якого люди без упину поливають одне одного водою. Вважається, що вона в ці дні очищає та приносить удачу. Починається все доволі невинно – в крамницях починають продавати водонепроникні гаманці, які мають захистити ваш телефон та готівку, храми прикрашають прапорцями та квітами, десь на прилавках потроху з’являються водяні пістолети… Аж доки одного дня у сонгтео, тобто у пікапі з відкритим салоном, в якому ви їдете по справах, хтось не виплесне відро води. Це означає одне – святкування почалося. Вся ваша вулиця наступні дні поливатиме вас водою, щойно ви завернете за ріг. У центрі міста почнуться бої водяними пістолетами.
Одна маленька дівчинка колись влаштувала мені справжній ice bucket challenge, коли я застрягла в натовпі коло її дому – вода, якою вона поливала мене хвилин з п’ять, була справді крижаною.
Десь перші два дні вас це розважатиме – можна повеселитися з друзями, облити водою сусіда та просто чудово провести час. Але, зрештою, особисто я в останні дні Сонгкрана запасалась їжею та пересиджувала його вдома, слухаючи крики людей з вулиці. І з полегшенням ховала подалі водонепроникний гаманець, коли Сонгкран нарешті завершувався.
США
Марія Баглай
У Сполучених Штатах Америки до Новорічної ночі особливо не готуються. Можливо, тому що емоційні та фінансові ресурси не безлімітні і добре, якщо їх вистачає на Різдво з родиною та корпоратив. Вечірки на Новий рік влаштовують для молоді. Святкування проходить з друзями, бажано не вдома, без дітей і ситного застілля. Музика, алкоголь, красиві люди, ніяко того політичного підтексту чи новорічних шоу по телевізору. У великих містах (Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Маямі) проходять масштабні святкування у банкетних залах готелів, на терасах, у приватних маєтках та ресторанах. Можна обрати вечірку за стилем музики чи темою; за дрес-кодом чи бюджетом. Опівночі — традиційні феєрверки, шампанське та поцілунки. Це така чарівна ніч, впродовж якої можна побувати на кількох різних заходах, випадково зустріти якусь знаменитість, потрапити на домашню афтерпаті (якщо це Нью-Йорк чи ЛА), досвяткувати решту ночі в поліцейському відділку (якщо це Чикаго) чи взагалі не доїхати туди, де чекають друзі, загубившись у хуртовині (якщо це Фарго, Північна Дакота чи Вайомінг).
Щодо традицій пов`язаних з Новим Роком, то ми їх знайшли, як це не дивно, побувавши в південних штатах. Так, в місті Саванна, штат Джорджія нам наливали традиційний "артилерійський пунш". Якщо вірити легенді, то саме цей напій врятував місто під час Громадянської війни. Я не певна, чи він має якесь відношення до Нового року, але оскільки нам випало побувати в Саванні саме 31-го грудня, всюди пригощали саме цим. На смак він дуже солодкий. Це бурбон, ром, вино, чай, лимонний сік та шампанське змішані у довільних (а часом й божевільних) пропорціях. Це прекрасний коктейль, щоб забути все. Все погане, що було в минулому році.
У Південній Кароліні пригощають традиційною стравою, яку готують першого січня. У неї давнє походження, назвемо це "сніданком, зарядженим на успіх". Офіційна назва — “Стрибаючий чи кульгаючий (залежить від того, як пройшла новорічна ніч) Джон”. Відварена квасоля, підсмажена з беконом чи ковбаскою, перемішана з рисом, перцем та зеленню. Подають з традиційним кукурудзяним хлібом. Вважається, що квасоля символізує центи, а зелень — долари. Рис — на удачу. Бекон не символізує нічого. Він, як хедлайнер будь-якої страви, просто робить ваше похмілля менш нестерпним.
Ще одна цікавинка пригадалася мені з нашого перебування в Луїзіані. Теж — не гарантую, що це традиція новорічна, але нам про неї розповіли в контексті святкування саме цього свята. Коли ми зупинялися в мініготелі на території колишньої плантації, наша привітна господиня подарувала нам ананас. В Америці він вважається символом гостинності. Колись цей фрукт привозили з Карибських островів, як дорогий делікатес. Його зазвичай ставили в кімнаті для гостей, але не їли. Ним милувалися, поки він не починав гнити (беручи до уваги кліматичні особливості регіону, то цей процес не змушував чекати довше тижня). Коли ананас втрачав свою привабливість, гості щиро дякували за теплий прийом і їхали додому. Або вирушали до Нового Орлеану, святкувати Марді Гра.
Рецепт "Hopping John" тут
Польща
Тетяна Олексієнко
“Таблетки від феєрверків” і вечірки для обраних
Різдво в Польщі — це суцільні виклики. Спочатку треба всім скупитися так, ніби магазини зачиняються назавжди. Черги сягають немірної довжини. Всі нервують чи вистачить їм коропа. Ну майже всі. Українці, хоч і люблять цю рибу точно більше ніж поляки, коли бачать філе коропа по 72 злотих і філе лосося атлантичного по 74, навіть не намагаються вибирати. Але для польських католиків це важливо — добути коропа будь якою ціною…, а потім зашифрувати його в стравах так, щоб це не нагадувало коропа (чули про вареники з кашею і коропом?)
Черги, на жаль, не залишаються в стінах магазинів. Вони переносяться на хронічно закорковані в ці дні дороги, а потім під двері туалету родинного будинку, де збираються всі-всі родичі, яких так гарно любити на відстані, але так важко витримувати наживо.
Святкування Нового року як інша сторона медалі. На противагу родинній, трохи напруженій і не рідко нервовій атмосфері Різдва, Сильвестр (новорічну вечірку) святкують в колі друзів або й зовсім незнайомих людей на гучних імпрезах. Відбуваються вони в ресторанах, клубах, заміських відпочинкових комплексах, в аквапарках, на березі озера (клуб моржів) або просто на квартирі тої дівчини, з якою познайомилися в черзі за коропом. На початках святкування Нового року на Польських землях (перелом ХІХ і ХХ ст.) ці вечірки були тільки для тих, хто міг собі дозволити це фінансово. Зараз Сильвестр теж лише для обраних — для тих, кому є на кого залишити дітей, для тих, хто все ж зміг якимось чудом улізти після Різдва в сукню, замовлену на Аліекспрес.
Решта ж може просто спати. Хоча ні, не може, бо в Польщі феєрверки заборонені та не продаються взагалі десь 362 дні на рік. Проте за кілька днів до новорічної ночі прилавки магазинів наповнюються товарами для любителів пускати гроші на вітер. Куплене в ідеалі треба використати протягом однієї ночі. Спати не можуть не лише люди, але й домашні тварини, які лякаються вибухів і спалахів. Тому ще одним популярним передноворічним товаром є “таблетки від феєрверків”, тобто заспокійливі й снодійні для тварин.
Я не належу до обраних уже майже шість років. Тому вже якийсь час традиційно відкорковую ігристе (і наливаю какао) в приміщенні для сушки білизни під дахом багатоповерхівки, звідки видно, що в місті все добре, бо грошей на салюти і феєрверки люди витратили в цьому році не менше, ніж у попередньому.
Як виглядатиме святкування цього року, я не знаю. Закрадаються недобрі підозри, що “таблетки від феєрверків” знадобляться не лише тваринам.
Марина Манченко, Марія Баглай, Тетяна Олексієнко, Видавництво Відмова