top of page
  • Фото автораЮлія Желізко

Бо ніч темна і повна жахіть...

Оновлено: 8 бер. 2023 р.

У темному-темному лісі, посеред темної, густої галявини, у чорному-чорному озері жила....Трохи моторошно, еге ж? Насправді лякати ми нікого не хочемо (хочемо-хочемо, але не зараз), а плануємо розповісти чого насправді бояться літературні персонажі. Аби не було аж так лячно, будемо говорити не тільки про страхи, а й про те, як з ними боротися.

Літературна фобія №1 – Геронтофобія

penseesduchoeur.tumblr.com

Геронтофобією називають страх старості та всього, що з нею пов’язано (хвороб, що проявляються з віком, літніх людей, їх вигляду). Так, можливо, комусь хотілося б повернути час назад чи прибрати з обличчя кілька зайвих зморшок. А нумо пригадаймо, для кого з літературних персонажів таке бажання стало справжньою манією? Хто за будь-яку ціну не хотів втрачати молодість та красу? Хто боявся старості й смерті настільки, що був ладен віддати навіть власну душу, аби хоч якось сповільнити цей процес? Звісно, прекрасний і потворний водночас – Доріан Грей. «Перед красою і молодістю відкриті всі

двері» – виголошує герой роману, і з того часу розпочинається його захоплююча, хоча й фатальна пригода.

До слова, в психології існує навіть хвороба – «Синдром Доріана Грея» –культ молодості, страх перед фізичним зів'яненням і старінням. Компенсується невиправданим використанням молодіжної атрибутики, вибором одягу в молодіжному стилі, зловживанням пластичною хірургією і косметичними засобами.

Не знаємо, що говорили батьки Доріану Грею у дитинстві, проте, щоби побороти страхи, ми можемо рекомендувати розумне й вічне – книги. І перша наша порада – бестселер у світі психології – книга Ірвінга Ялома «Вдивляючись у сонце». Страх смерті, у молодих та старих, однаково переслідує нас протягом життя. Ірвін Ялом знає, як притлумити ці деструктивні та похмурі роздуми і прийняти життя в його неминучій скінченності. Він вчить нас без остраху вдивлятись у майбутнє, приймаючи життя таким, яким воно є, і знаходити в цьому найбільше задоволення.


Літературна фобія №2 – Арахнофобія

Ні, ні, це зовсім не страх перед арахісом, навіть якщо сьогодні вам у пачці трапився ну просто гігантський горішок. Назва фобії походить від грецького слова «арахна», яке означає «павук» – боязнь павуків та комах.

flickr.com

Одна з найвідоміших пригодницько-магічних саг про Гаррі Поттера просто кишить усілякими страхами. Кращий друг головного чарівника Гоґвортсу – Рон Візлі має сильний страх перед павуками. Арахнофобія бере початок з дитинства, коли герою було лише три роки. Його брат перетворив свого плюшевого ведмедика на павука, чим дуже налякав маленького Рона.

Звісно, зі своїм страхом Рону доведеться зустрітися віч-на-віч, і не будь-де, а у місці, куди учням Гоґвортсу ходити зась – у Забороненому лісі. Чи вдалося перебороти страх чи ні – шукайте у книгах Джоан Роулінг. А заодно читайте «Приборкати страх» Брендона Вебба, аби розібратися із власними страхами. «Ви можете бути в’язнем свого страху, – каже автор книги, – або ж він може стати катапультою, яка запустить вас до омріяного». Головне тут не боротися зі страхом, а щонайперше – зрозуміти його.


Літературна фобія №3 – Мусофобія

Головний герой роману Джорджа Оруелла «1984» – Вінстон Сміт. Йому 39 років, він схильний до роздумів і сумнівів, тишком-нишком ненавидить існуючий лад, але не має сміливості, щоби протестувати відкрито. Єдине, що породжує в ньому сміливість та готовність до боротьби – це любов до Джулії.

pinterest.com

Під час одного з побачень вони бачать щура, Джулія не надає цьому ніякого значення, а ось Вінстон зізнається, що на світі немає нічого страшнішого.

Власне, Оруелл знущально привласнює своєму герою принизливу фобію – страх щурів (або мусофобію), яка губить щирі пориви Сміта. Саме клітка з гризунами змусила його зрадити кохану та всією душею долучитися до ідеології Великого Брата.

Книга, до речі, була заборонена у совєцкому союзі до 1988 року. У 2022 її почали забороняти повторно (здогадуйтеся, де саме).

Можливо, якби Вінстон Сміт прочитав «Не бійся боятися» Крістен Улмер, то не лише б перестав боятися щурів, а й наважився б протистояти Великому Брату. Втім, це була б вже не історія Оруелла. А от історія від найкращої екстремальної лижниці світу – Крістен Улмер вчить не лише приймати свої страхи, а й правильно на них реагувати, визначати їхню причину та викорінювати її зі свого життя. Адже наш справжній ворог – не страх, а те, що його викликає.


Літературна фобія №4 – Ізолофобія

Чи боїтеся ви залишитися на самоті? Ні, не просто побути в квартирі годинку-дві в повній тишині, бо, на нашу думку – це справжнє блаженство. А от позбавитися будь-яких зв’язків, контактів, зустрічей? Страшно? От саме страх самотності має назву ізолофобія.

pinterest.com

Сучасна ямайсько-американська письменниця Нікола Юнг у книзі «Увесь цей світ» розповідає історію про дівчинку-підлітка – Меделін Віттіер, яка протягом майже всього свого життя жодного разу не виходила з дому. У неї страшна невиліковна хвороба, через яку дівчина з дитинства живе за склом (у прямому значенні цього слова), схована від зовнішнього світу. Єдині, з ким Меделін може спілкуватися – це мама і медсестра…

Звісно, не обійшлося без романтичної лінії, яка, власне, розкриває очі на правду. Бо, можливо, не так Меделін боїться зовнішнього світу, як її мати боїться залишитися без дочки.

Як би не було важко матерям відпускати дітей у самостійне життя, це природній життєвий процес. Докторка психології Клариса Пінкола Естес у бестселері «Жінки, що біжать з вовками» розкриває архетип жінки, порівнюючи їх з вовчицями, розшифровує давні легенди і відомі дитячі казки, а також пояснює на прикладах зі своєї психоаналітичної практики всі етапи формування жіночої природи.


Літературна фобія №5 – Пеніафобія

Здається, про реалізацію, успіх та гроші в один голос розповідають усі коуч-тренери світу. Тому людей, які страждають на пеніафобію – страх бідності та неможливості реалізувати свої схильності й таланти – всього 4% на Землі. Але у літературі вони теж зустрічаються. Як от, Жульєн Сорель – герой роману Стендаля «Червоне і чорне».

Жульєн – розумний й талановитий син бідного теслі, який боїться повторити долю свого батька і закладається будь-що вибратися у вищий світ. Так, тривога за майбутнє росте, тому герой спочатку вступає до семінарії (на той час престижного закладу), а згодом заводить романтичні стосунки із заміжньою (і заможною) жінкою. Йому вдається збудувати кар’єру та стати шанованою людиною у суспільстві. От тільки люди трапляються мстиві…

pinterest.com

Правду кажучи, психологи схильні приписувати Жульєну ще філофобію – страх перед серйозними стосунками. Хоча ми вважаємо, що справжнє кохання у його житті все ж було.

Аби розібратися у всіх фобіях Жульєна (і своїх заодно) радимо почитати Ілсе Санд «Подолати страх близькості». Психологиня навчає розпізнавати негативні стратегії побудови стосунків, долати деструктивний досвід минулого та страх відкривати внутрішнє «я». А також книгу Володимира Станчишина «Стіни в моїй голові», в якій йдеться про тривожність, депресії, соціальні фобії, психічні розлади. Усі ми, стверджує автор, є тривожними, і в цьому немає нічого надзвичайного. Головне – зрозуміти, що тривога супроводжує нас усе життя й відіграє свою важливу роль у нашому існуванні.


126 переглядів2 коментарі
bottom of page