.jpeg)
Між кавовими плантаціями та трубовими деревами у повний місяць лунає крик плакальниці Йорони. З трупним обличчям, вкрита лахміттям, вимазаним дощем і сонцем, — Йорона колись була вродливою жінкою зі сміливими очима, із тілом, що зводило з розуму чоловіків міста. Тепер вона неспокійно блукає зарослими стежками, мучена почуттям провини за злочин і мареннями матері, яка вірить, що носить на руках дитину. Так батьки розпочинають легенду для дітей в День Мертвих, щоб донести малим, що материнська любов настільки сильна, що переживає навіть смерть.
Кладовища мерехтять тисячами свічок, а вулицями вештаються люди-скелети, прикрашені квітами.
Зазирнувши в перший ліпший будинок, можна побачити дивні вівтарі — але не святим, а звичайним людям, правда померлим.
А з сусіднього двору чується трохи образлива пісня про президента країни, так, ніби він вже помер.
Bienvenidos а America Latina. Ласкаво прошу до Латинської Америки.
На День всіх святих, який католики по всьому світу святкують 1 листопада, люди зазвичай йдуть на месу та в цілому поводяться досить побожно. А 2 листопада наступає День всіх душ (або ж День Мертвих) і тоді в Латинській Америці (особливо яскраво це відбувається в південних регіонах Мексики) починається щось дивне і чарівне: всі йдуть на цвинтарі, щоб прикрасити сімейні могили та залишити офренди для померлих родичів. Чимось нагадує те, що в Україні називають гробками, проводами або дідами. Але замість печива, пасок та яєць, тут несуть квіти, свічки, пахощі та особливу їжу, різну в кожній країні. Наприклад, у Мексиці це може бути курка з моле чи тамале, а також солодкі булочки, які називаються pan de muertos, тобто “хліб мертвих”. В Андських регіонах Південної Америки готують спеціальні хліби у формі немовлят — guaguas, що мовою кечуа й означає «немовлята». Вони символізують цикл життя та смерті: деякі люди вмирають, але завжди народжуються нові. У Гватемалі готують салат під назвою el fiambre – нарізане та мариноване м’ясо та овочі, де кількість різних інгредієнтів може доходити до 50.
День Мертвих — це про те, як близькі та члени родини залишаються із нами доти, доки живуть в нашій памʼяті. Це корінна латиноамериканська традиція, яка пережила і католицьких місіонерів, і прогрес.
Мені подобається присутність у реальному житті померлих — за ними не просто журилися, не просто згадували. Їм дякували за гарний врожай та здорову сімʼю, бо саме з цим допомагали померлі, бо смерть була не кінцем, а переходом.
По всьому місту, на цвинтарі та в домах будують вівтарі для померлих. Їх прикрашають квітами календули, папером із вирізаним орнаментом (нагадує українські витинанки), свічками, сіллю, водою, шоколадом, цукровими калаверами, тобто черепами, улюбленими стравами померлого, напоями та алкоголем. Для домашніх вівтарів ще використовують фотографії та невеличкі артефакти, наприклад, гармоніку, якщо дідусь любив на ній грати, спиці та нитки, якщо бабуся любила вʼязати.
Мені це нагадує історію без слів. Але якщо в родині є діти, то можна, створивши разом із ними вівтар, запалити свічки та розповісти історії про померлих, продовжуючи їх магічне існування в памʼяті поколінь. Чи не прекрасний це спосіб вчитися приймати смерть та згадувати тих, хто більше не з нами?
І якщо навіть не всі класичні твори перекладені українською, то «менш важливі» твори з далекої Латинської Америки, які б можна було почитати до Дня Мертвих, присутні аж у кількості двох.
Під вулканом
Малкольм Лоурі
Це історія про британця, який проживає День Мертвих у мексиканському містечку в 1938 році. Дванадцять розділів книги представляють дванадцять годин того дня. Згадуючи мертвих, герой думає і про власну смертність та стикається із власним алкоголізмом. При цьому він живе в містечку Кваунауак, яке буквально знаходиться під вулканом, який може вивергнутися будь-коли.
Мексиканська Готика
Сільвія Морено-Гарсія
Ця темна та похмура драма відбувається в Мексиці 1950-х років. Юна Ноемі отримує дивний лист від своєї кузини, яка благає врятувати її від загибелі. Ноемі залишає свої сукні та коктейльні вечірки та їде у грізний Дім-на-Горі у віддаленому регіоні країни. Чи зможе Ноемі розкрити корінь зла, чи піддасться йому сама? Читай цей роман, перш ніж він стане модним серіалом на Нетфліксі.
Багато творів Рея Бредбері перекладено на українську, але не всі. Тож якщо раптом тобі трапиться десь в інтернетах невеличкий роман «Напередодні всіх святих» або оповідання «Цукровий череп» — це ідеальне чтиво для того, щоб відчути містичну атмосферу та взагалі дізнатись про День всіх святих.
Якщо володієш англійською, то ось список книг (частина з них в оригіналі іспанською) з вайбом Дня Мертвих, які я дуже люблю.
Як вода для шоколаду
«Como agua para chocolate» або «Like Water for Chocolate»
Лаура Есківель
Тіта, молодша донька, зобовʼязана за традицією доглядати за матірʼю, доки та не помре, а це означає, що дівчина не може вийти заміж. Та, звісно, Тіта закохується в Педро, якого спокушає чарівна їжа героїні. У відчаї Педро одружується із сестрою Тіти, щоб мати змогу бути поряд. Як і в латиноамериканських серіалах, вони кохають одне одного, але з мільйона причин довго не можуть бути разом. Це дотепна, смачна, магічна та водночас приземлена історія про життя родини, що складається тільки з жінок, у Мексиці на зламі століть.
Дочка колібрі
«The Hummingbird's Daughter»
Луїс Альберто Урреа
1889 рік, у Мексиці назріває громадянська війна. Шістнадцятирічна Тересіта, незаконнонароджена, але улюблена донька багатого і могутнього власника ранчо, прокидається від найдивнішого сну — сну, що вона померла. Тільки це був не сон. Дівчина воскресла з мертвих і тепер володіє силою зцілення, а тому швидко стає Святою з Кабори.
Місце, де море памʼятає
«A Place Where the Sea Remembers»
Сандра Бенітез
Це історія про людей Сантьяго, мексиканського села на березі моря. Чайо, продавчиня квітів, і її чоловік Канделаріо, що готує салати, нарешті благословенні дитиною, яку, як думали, ніколи не народять. Однак їх щастя викликає ланцюг подій, які впливають на життя кожного в їхньому світі. Все починається з того, що сестра Чайо проклинає їх дитину.
Тридцять років
«Treinta años» в оригіналі і «Leaving Tabasco» в англійському перекладі
Кармен Бульоса
Ця історія зосереджена на спогадах молодої Дельміри, яка живе за кордоном, і спогадів її бабусі вдома, в Агустіні, в штаті Табаско. Там не є чимось незвичайним побачити, як бабуся ширяє над ліжком, коли спить, там можна купити проливні дощі на мандрівному ярмарку, там у слуги можуть з'являтися стигмати, а потім повністю зникнути, та її вже канонізують, як місцеву святу. Коли Дельміра дорослішає, вона шукає зниклого батька та робить вибір, який змусить її назавжди покинути дім.