.jpeg)
Коли відгремлять бої
І розтануть кремлівські зорі
Відкриють ворота порти
І наварять бринзи колиби
Я стану морем
Глибоким
Прозорим
Більше блакитним ніж сірим
Зеленим
Тремливо-постійним
Вільним Я стану морем
Та поки я - дим
Доки над обрієм світлом тьмяним
Чадить кривава зоря.
Я не знаю, де він бере ці слова. Нібито зовсім прості й доступні кожному. Але чомусь у нього вони складаються у щось дуже крихке та щемке. Щось таке, чого страшно навіть торкнутися. Бо воно коле й ріже. Воно розкладає тебе на відбитки і складає знов, тільки інакше. А ще – дуже болить і дзвенить у серці з особливим ритмом.
Власне, саме серце не дозволяє авторові цих віршів мовчати. Воно чутливе настільки, що кожна вирва від снаряду перетворюється на власну рану.
Ось мої рани, Ісусе, розбиті квартали та школи
Знову кров та вогонь, знов ми ходим по колу
Знову смерть, знову бій, знову кроки та роки
За невивчені вчасно свободи уроки
За незірваний вчасно братерства і злагоди плід.
Та ми вистоїм.
Цього разу ми зробим як слід.
Артем каже, що почав писати, коли був в АТО – щоб не з’їхати з глузду. Але ж до того ще був Майдан. А зараз він – знову там, де «з неба падає метал». Такі події залишають слід в душі. Наче відбитки важких чобіт на снігу. Вони зникнуть разом зі снігом. Але ті, внутрішні, можуть залишитися надовго. Артем виписує свої емоції у піснях та віршах, в оповідках та повістях.
Від початку війни віршів у нього назбиралося стільки, що вони запросилися в окрему збірку. Це «Відбитки», сповнені болю від втрат, гіркоти від зрад, злого сарказму та безмірної доброти, безсумнівної віри в перемогу та свободу, абсолютної любові до життя та свого народу. Без пафосу. Так, як є.
Презентація збірки віршів Артема Попика «Відбитки» відбудеться 12 лютого 2023 року, о 15:00, в бібліотеці ім. Ошера Шварцмана (м. Київ, вул. Стрітенська, 4/13, ст.метро "Золоті Ворота").