Тернопіль

«Стежками Франка»

Юлія Желізко

Тернопіль, безперечно, «файне місто» – затишне, спокійне, з мальовничим озерцем, парками і милозвучними вуличними піснями. А ще тут багато знаних  місць, які поєднують між собою безліч людей, місць, у яких назначаються тисячі зустрічей та здибанок: біля драму (драмтеатр), біля молока (правду кажучи, колись це був магазин «Молоко», якого вже давно нема, але місце залишилося), біля Франка (біля пам’ятника Івану Франку).

Власне, я сиджу на лавці біля останнього, попиваю каву із запашної пекарні, чекаючи на подругу. Вона запізнюється, і я маю трохи часу, аби уважніше розглянути монумент. Пригадую зображення Франка зі шкільних підручників і складається враження, що переді мною один із найкрасивіших пам’ятників. Висока постать розміщена на ромбовидному постаменті. Молодий, широкоплечий, глибоко задуманий погляд, права рука випрямлена вздовж тулуба з книжкою, ліва рука притримує праву нижче ліктя. Сила, мудрість, спокій – ніякої тобі журби та бентеги – такого Франка хочеться пізнавати, досліджувати, вивчати.

Саме цим я зайнялася опісля прогулянки. Виявилося, що Іван Франко бував на Тернопільщині часто, проте чи не найбільше писав про відвідини в 1911 році. На запрошення товариства «Учительська громада» митець представив кілька робіт, зокрема, поему «Мойсей». До слова, Тернопіль – другий після Львова почув презентацію легендарного твору. Аби відвідати виступ Каменяра, до зали Міщанського братства заздалегідь прийшло кілька сотень людей. Що цікаво, багато з них приїхали з сусідніх повітів.

Тернопільське міщанське братство, проєкт 1890 року

«... розійшлася вістка в Тернополі, що Франко буде читати свого "Мойсея". Були афіші, оголошення. І справді поет незабаром приїхав з сином. Його урочисто зустрічали на залізничному вокзалі. Коли він вийшов з поїзда, підхопили на руки, навіть несли аж до Міщанського братства. Зал був переповнений публікою: були селяни, міщани, інтелігенція, а від учнів аж роїлося... Франка провели в зал. Він вийшов на підвищення, був дуже зворушений теплою зустріччю…»

Виявилося, що у будинку Міщанського братства я бувала дуже часто, хоча сама про це не здогадувалася. Там я слухала виступи камерного оркестру, відвідувала концерти. Бо сьогодні будинок Міщанського братства – споруда сучасної Обласної філармонії по вулиці Князя Острозького. Будинок на довгі роки став культурним центром Тернополя.

На початку  XX століття у бібліотеці братства, яка нараховувала понад 400 книг вже в перший рік, відбувалися колективні читання рефератів, газет і журналів, організовувалися літературно-мистецькі вечори, виступи аматорського драматичного гуртка та хору. У березні 1906 під час концерту до 45-ї річниці від дня смерті Кобзаря тут співав молодий Лесь Курбас, який згодом тут же організував перший український стаціонарний театр «Тернопільські театральні вечори». Виступали співачка Соломія Крушельницька, юний Йосип Сліпий, Софія Стадникова, грали Марія Заньковецька і Михайло Старицький, читав авторську поему «Мазепа» письменник Богдан Лепкий. У вересні 1939 з приходом Червоної Армії братство заборонили, більшість його членів були репресовані…

Міщанське братство 1931 р. / Обласна філармонія 2017 р.

Опісля читань Франко зупинився в Тернополі ще на кілька тижнів: писав, перекладав, подорожував. Попри будинок, у якому жив письменник, я проходила, мабуть, сотні разів – це споруда на вулиці Йосипа Сліпого, 3. На той час у будинку проживав адвокат Северин Данилович, у якого часто гостювали і Василь Стефаник, і Лесь Мартович, і Михайло Павлик. Зараз це житловий будинок, на першому поверсі якого знаходиться Молодіжний центр.  

Цікаво, у якому вікні милувався містом Іван Якович? 

Будинок, у якому зупинявся І. Франко, 2014 р.

При підготовці статті використано матеріали:

1. Мельничук, Б. Іван Франко і Тернопільщина [Текст] / Б. Мельничук, В. Уніят. – Тернопіль: Тернограф, 2010. – 280 с.

2. Михайлюк, І. С. Іван Франко на Збаражчині [Текст]: до 780–річчя м. Збаража / І. С. Михайлюк, П. К. Медведик. – Збараж: Медобори, 1991.